Прощальні посиденьки, або Що запитати на exit interview

«Якщо працівник уже стоїть на порозі – то і нехай, з ним нема про що говорити, бе-бе-бе», – деякі компанії мають приблизно таку позицію. І втрачають надзвичайно цінний та інформативний ресурс: саме людина, яка звільняється, і знає компанію зсередини, і вірогідніше надасть чесний зворотний зв’язок. Як саме провести цю важливу розмову? Розмірковуємо в новому матеріалі від рекрутингового агентства Indigo

Що нам дає вихідне інтерв’ю?

Три основні цінності:

  • Інструмент керування плинністю в команді. Якщо ми усвідомлюємо свої внутрішні проблеми, то маємо шанс їх виправити і в майбутньому не втрачати людей. Зазвичай ми вже знаємо ці больові точки. Але одкровення цінного працівника, що от-от зачинить за собою двері, має ефект холодного душу і примушує переосмислити важливі речі. 
  • Інструмент утримання. Часом саме в такий критичний момент може виявитися правда, і іноді є можливість виправити те, що не влаштовує людину, а отже – переконати спробувати ще раз. 
  • Іноді – інструмент самопохвали. Люди можуть іти не тому, що їм погано у нас – не влаштовує зарплата, умови, відносини з керівником чи колегами. А тому, що хочуть рухатися далі, переїжджають, воліють спробувати свої сили в іншій галузі. 

Які питання варто задати?

Що змусило «пакувати валізи»?

Тобто: що змусило шукати нову роботу та коли з’явилася така думка? 

Відповідь на це питання дозволить, по-перше, виділити недосконалі процеси та практики в роботі з людьми. По-друге, відстежити фактори, які можуть спонукати людей іти з компанії. Іноді це пов’язано зі змінами в організації чи ротаціями – наприклад, приходом нового керівника. Стануть у пригоді не тільки відкриті питання, а і уточнюючі. Наприклад:

  • як складалися відносини – з керівником, командою, підлеглими, клієнтами; 
  • чи оцінював працівник винагороду як достойну;
  • чи мав можливість тримати баланс роботи та особистого життя; 
  • чи цікавими були завдання, проекти;
  • чи бачив перспективи розвитку;
  • чи комфортними були умови;
  • чи мав працівник усі необхідні інструменти для роботи;
  • чи допомагала компанія отримувати нові знання та навички тощо. 

Що привабило в новому офері? 

Це питання також має кілька аспектів. Дозволить і отримати корисну інформацію для формування контр-офера, якщо це можливо. І провести невеликий скринінг ринку праці – що пропонують інші роботодавці.

Що переконає лишитися? 

Це ще одна спроба налагодити контакт і зберегти талант. Можливо, раніше людині не вистачало сміливості відкрито висловити свої очікування. Або вистачало – проте його не чули, поки не стало гаряче. 

Чи рекомендував компанію як працедавця і чи робитиме це надалі? 

Відповідь на це питання дуже показова. Хоча вірогідність отримати відверту відповідь і невелика. Якщо людина йде, але готова радити компанію знайомим – це гарний знак, просто вам більше не по дорозі. Якщо ж такої готовності немає, саме це питання може стати переломним – і майже екс-працівник розкаже про все наболіле. 

Чи допускаєте ви можливість повернутися? 

Якщо ви готові приймати людей повторно, це важлива інформація. Реакція багато розкаже про те, з якими емоціями працівник залишає компанію. І про те, чи є сенс, коли ситуація зміниться – наприклад, у вас звільниться цікава позиція – знову зателефонувати екс-колезі. І якщо так – за яких саме умов. 

Що цінували в роботі, компанії, колективі?

Часто-густо ми порпаємося в недоліках і забуваємо про позитив. Знати свої сильні сторони як роботодавця також важливо – саме на них ми будуємо ціннісні пропозиції, завдяки їм залучаємо та утримуємо людей. Та і завершити розмову на мажорній ноті – не завадить. 

Як ми можемо «прикрасити» прощання?

Це круто – коли люди і компанії вміють прощатися красиво. Якщо працівник виконав усі зобов’язання перед компанією, і його, і ваша совість чиста – варто сказати, що ви поважаєте вибір людини і хотіли б розійтися не просто цивілізовано, а по-дружньому. Запитайте, яка підтримка потрібна: можливо, людині незручно просити рекомендаційний лист або дати ваші контактні дані потенційному новому роботодавцю. 

І не менш важливо – фіксувати, аналізувати, використовувати отриману інформацію для позитивних змін. Інакше на таких зустрічах усе частіше переслідуватиме дежавю. 

Чи вважаєте ви практику вихідних інтерв’ю корисною? І якщо так – яким питанням віддаєте перевагу? Діліться досвідом у коментарях 🙂

412 просмотров

Обратная связь

Оставьте сообщение и мы свяжемся с Вами

Обратная связь

Оставьте сообщение и мы свяжемся с Вами

Обратная связь

Оставьте сообщение и мы свяжемся с Вами