Напишіть нам
Дуже засмучує тенденція критикувати через питання. Крім того, що це неприємно, виходить, що прихована критика ніяк не допомагає справі. “Критикуючи - ̶н̶е̶ ̶в̶им̶а̶х̶уйс̶я̶ пропонуй”, як кажуть.
Наприклад, обговорюємо макет. Звучить питання дизайнеру:
“А чого це у цієї тітоньки на картинці такий дивний вираз обличчя”?
Ніби спроба зробити спілкування екологічним, але насправді звучить як поганий фінт. Та й що взагалі у такому разі має відповісти дизайнер? Куди краще одразу озвучити зауваження:
“Мене бентежить, що цей персонаж ліворуч надто драматичний для нашого концепту. Замінімо на рожевощокого хлопчика і зробимо як тут: посилання на референс.”
Риторичне питання - не найзручніший інструмент, щоб вказати на помилку або підказати як виправити.
Крім того, це така фігура мови, яка в принципі не потребує відповіді. А коли тобі ставлять питання, на яке свідомо відома відповідь чи не можна відповісти - це взагалі ситуація так-собі. І мова зараз зовсім не про те, що риторичні питання страшенно бісять, коли ти про**ав усі терміни й сам же про це знаєш:).
Замість:
“а як це ще нічого не готове?”
набагато краще, і головне, ефективніше:
“хлопці, які реальні терміни? З чимось потрібна допомога?”
Замість:
“де документ, вже середа?” або “а що у нас із документом?”
(справді, питання ж не в тому “де”, і “що”, а в тому, коли все буде готове, вірно?) можна запитати:
“Можеш зорієнтувати з конкретними термінами? Допомога потрібна?”
І наступний рівень:
“Чувак, ми зриваємо план – дедлайн 17-го, у середу. Чи зможемо встигнути? З чим допомогти?”.
До речі, якщо тебе в принципі завжди критикують за допомогою риторичних питань, є шанс не зрозуміти, що якийсь із них вимагає конкретної відповіді. Дуже складно працювати у такому кліматі. А для любителів риторичних питань є наступний ризик: коли насправді захочете дізнатися “де “і “чому” – у відповідь почуєте “зараз усе перероблю”.
Ще трохи про риторичні питання у проханнях.
“Можна я попрошу зробити” - не питайте, одразу просіть.
“Можна я поставлю питання?” - задавайте.
Питання: “як у тебе зараз із завантаженням” я теж, мабуть, віднесу до риторичних, якщо воно є вступом до прохання і саме по собі не потребує докладної відповіді. Чому?
Та тому що виглядає як дешева спроба перестрахуватися і бути чемним. Начебто не попросив, а просто запитав, але мається на увазі, що людина має виконати завдання. І так, мало хто відповість “**па, чувак. Не можу ніяк підключитись зараз”. Думаю, тут буде згадати про питання, які натякають на завдання, але ніяк не допомагають його виконанню.
Наприклад, з листування:
“Як вам такий приклад документа?”
Тут складно розглянути, що конкретно ви пропонуєте: зробити такий самий документ, взяти до уваги або просто оцінити. Набагато зрозуміліше:
“Дивіться, який гарний вигляд має док у хлопців. Спробуємо зробити шаблон подібним чином. До середи впораємося?”
І якщо вже розігналися на тему риторичних питань, я тут відкопала кілька прикладів серед листів у Лінці
“Шукаєте новий проєкт? Чи захоплюєтеся копірайтингом? Тоді запрошую вас до нашої спільноти копірайтерів…. ” - дуже звучить у стилі маркетингу 90-х.
Мені химерно, але набагато приємніше:
“Якщо шукаєте проєкти, пов'язані з текстом та копірайтингом – приєднуйтесь до нашої спільноти…”
Або ще:
“Добре пишете? Любите ігри? Є вакансія у супер-крутій команді!"
а можна зробити це так:
“ Шукаю у свою IT команду людини з письменницьким досвідом в ігровій індустрії. Трохи про проєкт: . . . . . . ”
Звичайно, не всяке риторичне питання – тлін. У літературі точно. Просто важливо ставити запитання, де потрібні відповіді. А якщо потрібно включити критику - набагато чесніше робити це без витончених прийомів.
Вся ця канитель навколо копірайтерських інструментів сильно перебільшена. Як правило, якщо вам є, що сказати, ви не ховатиметеся за реверансами та риторичними вступами. Тому немає поганих чи добрих способів висловити думку. Є якість самої думки. І, в принципі, це єдине, що варто шліфувати.
Підписатися
Успіх! 