Напишіть нам
Малята,
страшний гріх писати цю епічну і пришелепкувату оповідь якоюсь іншою мовою, окрім української.
Бо ж історія про те, як Indigoбанда брала приступом одну з найноровливіших Карпатських гір має звучати правильно. Коротше кажучи — сам Бог велів.
Все почалось як імпровізована фольклорна експедиція, а завершилось катарсисом і купою інсайтів.
І знаєте, коли сонце нещадно пече тобі лоба і піт тонкими цівками сповзає за комір — приходять дивні асоціації про злободенні челенджі на шляху до вершин. Про те, що часом тріумф вартує мозолів, збитих черевиків і, курва, матюків.
В Карпатських горах ми вхопили поток чистого дзену і хочемо негайно ним ділитись (хай навіть про це ніхто не просить).
Тому тримайте мануал з досягнення висот.
1. М — #маршрут #мета #метафора
Ранок у місті Лева. Клунки і чуйка мандрів. Під крило нас беруть Ромко Колобок, Спека і Стів. Саме їм наступного дня доведеться тягти на собі наші наплічники, пайки та торбу зі скімленням.
Вантажимось у спринтер. Рушаємо до Дземброні.
Ми, зозульки, не здогадуємось, що на нас чекає — безтурботно шкіримось і захоплено тицяємо пальцями на смарагдові пейзажі за вікном.
Тим часом, отримуємо перші інструкції — маємо подолати 2028 м вгору-вниз. Жодних зайвих речей. Один наплічник на трьох. Серйозне взуття, щось від сонця + щось від пронизливого вітру.
До речі, в рекрутинзі вам теж спершу доведеться правильно визначити маршрут. Зібрати інфо, приготувати правильне спорядження та інструменти. Намітити потрібні стежки, зібратись з думками і мати при собі план А і план Б. Крім того — круто, якщо добрий провідник в особі клієнта на пальцях розкаже про корпоративні викрутаси і допоможе не заблукати.
2. Н — #нагору
Ранок з росою і в павутинці. Ми біля підніжжя Чорної Гори (вона ж Піп Іван).
Починаємо сходження.
Вже на 20й хвилині стає важко дихати. Починають відгукуватись і йойкати сідниці. Проте сил і настрою цілком стає на те, щоб клацати кадри і роззиратися навсебіч.
Така собі ейфорія, котра накриває кожного разу, коли починаєш нову і незвідану справу. Ти вже готовий до челленджів, проте ще не знаєш, що на тебе чекає.
Перші камінчики з-під ніг не видаються чимсь дратівливим. Перші дрібні косяки не вибивають з колії. Ідемо далі.
3. П — #передчуття #пахне_паленим
Чим вище — тим важче. Сонце, мов розпечена буржуйка. Шви на важких джинсах починають кусатись і дратувати. Скидаєш з себе усе, що лишень можна. Рятують гірські струмочки і веселі теревені.
Темп підвищується, серце лунко бухає десь у скронях, хоча досі ти вважав себе, мать-його-спротсменом. І ось, за мить ти готовий до радикальних мір — ампутуєш джинсові штанини, аби хоч якось полегшити собі шлях. Мети ще навіть не видно, а ти вже підозріло дивишся на усю цю затію.
Те саме відчуття виникає, коли твої рекрутерські листи до кандидатів не дають бажаного результату. Перші відмови і ігнор. Грьобане роздратування і розуміння, що ситуація трохи вислизнула з твоїх рук.
4. Д — #друге_дихання
І ось наша кумпанія пірнає у смарагдовий прохолодний тунель — мох, камені і гілля. Тут раптом відкривається друге дихання. Йти стає приємно. Відчуваєш, що справишся.
Цей настрій схожий на те, коли отримуєш перший позитивний фідбек і можеш трохи видихнути. Коли на зміну паніці приходить розуміння процесу і бажання його (себто, процес) приборкати.
5. М — #мозолі
Ентузіазм слабшає, коли дерешся на гору і відчуваєш себе ванільную дєвучкою, слабацюрою і безпорадною мавпою в одному флаконі. Якась довбана майже-вертикаль, купа виступів і каміння. Вітер такий холодний, що вкриваєшся гусячою шкірою і починаєш дрібно тріпотіти. До привалу ще добрих півгодини ходу, а ти ледве волочишся.
Схоже до важкого дня, коли провів кілька інтерв’ю з вампіром. Коли витратив купу ресурсів, та не отримав жодного результату. Ось ти сподівався — і ось отримав відмову. Понуро вносиш до бази зміни. Дратуєшся, бо вгатив купу сил і часу, а до адекватного результату так і не дістався.
6. П — #Привал_чуваки!
Кайф від канапок з маслом і копченою ковбасою ліпший за секс. Нарешті ми видерлися так високо, що побачили примарні обриси нашої мети — напів-розбехкану обсерваторіючасів Першої світової. Це і є фінішна точка маршруту.
Тут почуваєшся героєм — адже вдалося подолати половину шляху. Більш того — тепер якось ніяково скімлити, бо заповітна обсерваторія вже не просто щось ефемерне, а цілком досяжний об’єкт.
Після відпочинку збігаєш згори, наче оскаженілий цуцик лабрадора. Ковзаєш по снігових галявинах під травневим сонцем і ліпиш сніжки. Пірнаєш у хмари крокусів і захлинаєшся естетичною ейфорією.
Це як перші лаври. Коли отримуєш результат і можеш видихнути, зібратись з думками і силами, ба навіть трохи розслабитись — бо ж очевидно, що зусилля не марні. Тепер рухаєшся вперед набагато впевненіше. Кіп калм енд кіп хантінг, як-то кажуть.
7. Х -#харда #хряпана_втома #хай_йому_грець
Це коли якихось двісті метрів до фінішу важко назвати урочистим словом “сходження” — ти повзеш, плентаєшся, тягнешся, човпеш, сунеш, але аж ніяк не “сходиш” на гору.
Ти готовий виплюнути серце і смачно лаєшся. Трохи підвиваєш і підтягуєш кінцівки. І коли, врешті, опиняєшся там, нагорі — вже сам собі не віриш. Кайфуєш — бо вдалося. Бо переміг сам себе і власну кволу фізіологію). Хіба ж воно того не вартувало, ге?)
Трохи порад від Кепа:
Актуально як на гірських стежинах, так і в умовах відчайдушного рекрутингу.
- Адекватно зміряти сили
Тобто співставити можливості з амбіціями. Не казати “гоп” і не випендрюватись. Розуміти ризики і не ставити нереальних дедлайнів.
- Підготувати спорядження та прокласти маршрут
Подбати про спорядження і гідний інструментарій. Скласти план. Розрахувати час між основними точками, зробити поправку на привали і несподіванки.
- Не пороти гарячку
Не намагатись одразу взяти шалений темп і на скажених швидкостях вхопити першість. Краще якість, ніж швидкість.
- Підстрахуватись
Заздалегідь оцінити можливі труднощі. Зібрати усю можливу інформацію про наріжні камені.
- Бути з командою і в команді.
Якщо бачиш, що не справляєшся — попроси допомоги. Процес не стане ефективнішим чи кращим, якщо тягтимеш лямку на самоті з останніх сил.
- Кайфувати від процесу, робити висновки
Помічати усілякі прекрасні штуки, накшталт оазисів з крокусами і шалених пташиних терцій. Помічати ситуації, що дають досвід. Навіть в умовах тотальних перегонів.
- Розуміти, нащо ти це робиш
Штука зовсім не в амбіціях і фінансових бонусах. Основне — кайфувати від процесу і розуміти, що тут і тепер ти на своєму місці. Якщо не в кайф процес — досягнути крутих результатів буде вкрай важко.
І окремим реверансом:
Красно дякуєм нашим крутецьким провідникам за лексику і специфічний вакабуляр. Як то кажуть — добре слово в кожну хату.
Для тих, хто в батискафі:
#сильнєйший — крутий, “мощА”.
#пілікало — імпровізована заміна будь-якого неблагозвучного слова в ефірі (особливо — емоційної лексики в непердбачуваних ситуаціях).
#хряпана_втома — це коли в тебе тупо всьо відпало, бо останні 5 годин ти тягнувся 2028 м угору.
#хтивий_коцур — нахабний кіт, що знається на втіхах і прагне жіночої уваги.
#знимка — світлина, фотокартка, кадр.
#зозульки — дівчатонька.
#обцаси — кабли, підбори.
#кубіта — дєушка, дівчина.
#мусово; #мусовий — обов’язково; такий, що мусить бути.
А отут, власне, казочці кінець.
Слава Україні!
Підписатися
Успіх! 